Кулі Темарі (Японська техніка вишивання): покрокова інструкція з вишивання для початківців, фото огляд з описом техніки

Кулі Темарі (Японська техніка вишивання): вчимося робити темарі своїми руками, майстер-клас з фото та описом

Історія людства завжди була нерозривно пов’язана з мистецтвом, творчістю та рукоділлям. З бажання людей власними руками створити щось прекрасне, перетворити свій побут, відобразити навколишній світ і водночас висловити самих себе, народжувалися найдивовижніші твори.

Ще в давнину люди запозичували один в одного майстерність, створюючи вироби та змінюючи їх, вносячи в цей процес елементи власної культури та національні мотиви. Одним із подібних видів рукоділля є кулі темарі.

Трохи історії

Темарі, або ручний м’яч вважається елементом японського національного мистецтва вишивки на кулях. Проте глибший погляд на історію виникнення темарі показує нам, що це не зовсім так.

Фактично правильніше сказати, що це рукоділля виникло зовсім не в Японії, а в Китаї. Зі шматочків старого одягу китайські жінки робили щільні кульки, туго обмотували їх нитками і прикрашали вишитими візерунками.

Вироби призначалися як дитяча іграшка, більш високих цілей подібне мистецтво не переслідувало.

У Японію ж кулі прийшли приблизно в 7-му столітті нової ери, разом із грою під назвою «кемарі» – різновидом футболу, для якої, звичайно ж, був потрібен м’яч.

Ігрові м’ячі ще не були багато декоровані, а вироблялися зі шкіри тварин, переважно оленів. Однак згодом гра набула більшого поширення, і збереглася в практично незмінному вигляді і досі.

Популярність японської техніки вишивання

Набуваючи популярності, гра ставала доступною для всіх верств населення країни, але вже не лише як футбольне змагання. З’явилися й ручні варіанти ігор із використанням м’яча, і особливо вони цікавили саме дівчаток.

Це, можна сказати, і послужило початком видозміни м’ячів та розвитку мистецтва темарі.Оскільки дівчатка грали в ручний м’яч, і часто перед гостями, стало необхідним прикрашати зовнішній вигляд цього «спортивного снаряда».

У багатих сім’ях цим найчастіше займалися досвідчені фахівці, які розумілися на красі. Але дівчатка у сім’ях небагатих самураїв почали виготовляти темарі самостійно.

• Для основи стали брати мішечки з рисовим лушпинням, а зверху м’ячі обертали шовковими шматочками старих кімоно. Після цього вони прикрашалися багатою вишивкою золотими та шовковими нитками.
• Аристократія прихильно сприйняла гарні вироби, і незабаром барвисті кульки міцно увійшли до японської культури, тоді як у Китаї це мистецтво не розвивалося.
• Аксесуар для спочатку чоловічої гри став значним елементом у житті саме дівчат.
• У багатих і знатних сім’ях дівчата один з одним змагалися, намагаючись створити складніший і барвистіший візерунок для своїх темарів.

Висока вартість, витончені та яскраві малюнки, побажання щасливого життя, вишиті на кулях золотими нитками, перетворили темари на предмет розкоші та дорогим подарунком на свята.

Оригінальний декор за допомогою Темарі

Водночас поступово спортивна та практична роль м’ячів поступилася місцем декоративною та символічною.

На святах гри дівчатка з темарями супроводжувалися спеціальними ритуальними піснями, а одружуючись і залишаючи рідний будинок, вони брали кульки з собою як оберіг та пам’ять. Після заміжжя ж вишивання темарі перетворювалося на дозвілля.

• Поступово, з часом і розвитком технологій, мистецтво темарі починає втрачати свій елітарний характер, і набуває масового характеру. Якщо в 13-16 століттях з небагатих верств населення подібні м’ячі могли використовувати хіба що жонглери у своїх уявленнях, то в 19 столітті ситуація змінюється.
• Розвиток технологій робить нитки з шовку доступнішим для всіх верств населення матеріалом. Навіть короткі нитки могли використовуватись досить ефективно. Уривки зв’язували між собою, формуючи єдину нитку, якою обмотували кульку.Ті ж люди, які, як і раніше, не могли собі цього дозволити, стали використовувати бавовняні нитки.
• Починається поступове відродження та популяризація темарі, мистецтво починає ставати «народним». Кожен регіон Японії формував свої унікальні та властиві лише йому візерунки та орнаменти. Крім того, за сюжетами та малюнками, вишитими на його поверхні, куля могла розповісти про стан, до якого належав майстер.
• Гумові м’ячі, що з’явилися на початку 20-го століття, знову знижують інтерес до темарі. Але вже у 70-ті роки увага до історії та культури, а також старовинних традицій країни повертає популярність цього рукоділля.

На сьогоднішній день у Японії є музей темарі, а також існує безліч шкіл, де бажаючі можуть осягнути це давнє та незвичайне мистецтво. Навчання триває аж два роки, після закінчення школи учні отримують сертифікат. Але тепер це не лише дорогий подарунок, незвичайний сувенір чи предмет колекціонування.

Це дивовижний і цікавий вид рукоділля, що став відомим у всьому світі і вподобаний багатьма. Фанати темарі експериментують із технікою, матеріалами, декоративними елементами, а також розміром.

З’явилися й зовсім малі темарі. Вони стали основою для створення незвичайних кулонів, сережок, брелків.

Робимо Темарі своїми руками (майстер-клас)

Японці вважають, що темарі приносять щастя та удачу.Так це чи ні, не можна сказати напевно, але ці барвисті та яскраві вироби точно прикрасять дозвілля, урізноманітнять інтер’єр та піднімуть настрій у похмурий день.

Для того, щоб привнести у повсякденне життя цей яскравий і барвистий шматочок японської культури, за його придбанням уже не потрібно їхати в далеку Японію чи вчитися у спеціальних школах.

Незважаючи на те, що в Росію це мистецтво прийшло досить пізно – приблизно на початку 2000-х років, зараз воно доступне кожному. Однією з переваг темарі є простота та різноманітність матеріалів для виготовлення.

1. Для основи можна використовувати практично все, що завгодно: поролон, пакети, пінопласт, клапті тканини тощо.
2. Головне, щоб вийшла кругла кулька невеликого розміру.
3. Коли основа готова, її необхідно щільно обмотати міцними вовняними нитками, періодично поправляючи їх так, щоб кулька зберігала свою круглу форму.

Кінець нитки закріплюється та ховається. Щоб візерунок був рівним і симетричним, на кулю обов’язково наноситься розмітка, за якою вишиватиметься візерунок.

• Можна зробити темарі в традиційному японському стилі, використовуючи геометричні візерунки, зображення сакури, хризантем, качечок-мандаринок, або півонії.
• А можна дозволити своїй фантазії створити власний унікальний і незвичайний, що виражає індивідуальність майстра, сфотографувати пам’ятний момент або висловити ставлення до іншої людини.

Такий темар стане дивним і зворушливим подарунком або прекрасною прикрасою, а простота виготовлення та недорогі матеріали приваблять навіть недосвідчених людей.

Фото Темарі (Японська вишивка куля)